Finepsyhology

Типологія особистості показує лише єдину можливість вияву всезагаль­ного. Особистість є особливе, що прагне до всезагального, але знаходить у ньому свій кінець. Лише творча особистість поєднує всезагальне та індивідуальне і тому стає оригінальною.

Більшість цих методів можуть бути адаптовані до роботи в ряді галузей. Гуманістичні практики оперують з особистісним зростанням засобами по­рад, психотерапії, холістичного здоров'я, навчання, соціальної роботи, організаціональної теорії та консультування, менеджментового тренінгу, за­гального розвитку, групової самодопомоги (self-help groups), креативного тренінгу і соціального дослідження (Rowan, 1976).

Нарешті, гуманістичні психологи стверджують, що увага до власних станів і мотивів робить можливим уникнення самоомани і полегшує відкриття реальної самості. Це — своєрідний девіз гуманістичної психо­логії в її теоретичному та прикладному вираженні.

Вступ: актуалізація проблеми. Якщо поставити запитання "Що є найбільш цікавим на Землі?", більшість людей, мабуть, відповість·. '"Я. моя власна самість". Різноманітні спрямування психологічної науки (в тому числі гуманістична психологія) також пропонують свої відповіді на це запи­тання.

Любов і альтруїзм. Дослідники розрізняють істинну і пато­логічну любов. Істинна любов — це насамперед піклування про добробут іншої особи. Патологічна любов експлуатує іншу особу виходячи зі своїх жадань. Тут виступає антироджерсівське настановлення. Адже Роджерс центрує почуття на іншій особі.

Вважається, що до середини XX століття психологи докладали дуже ма­ло зусиль для вивчення проблеми смерті. В 1957 р. Кулі і Андерштейн зробили підсумок емпіричних досліджень у вигляді двох сентенцій: "Нормальні люди показують малу усвідомленість щодо смерті. Діти, старі люди і ті, хто перебуває у психопатологічних або соціальне маргінальних станах, виражають більш усвідомлений інтерес до цієї проблеми". Проте вже до 1970 р. кількість статей у "Psychological Abstract", присвячених проблемі смерті, збільшується на 250%.

Особисті і цінності та обов'язки. Теорія людської мотивації, заснована на ідеї гомеостазису, не була справедливою стосовно проблеми цінностей. Бюлер запропонував додаткову групу активності, яка більш повно описує фактори свідомості, що включаються в досягнення цілей. Теорія самоактуалізації, запропонована Маслоу, ще більше підкреслює обмеженість біхевіоральних тлумачень поведінки людини, зок­рема її мотивації. Франки установив, що індивід, який переживає ентузіазм та "родзинку" в житті, є тим, хто повністю довірився передусім собі, щоб досягти значних звершень.

Ощущение.
Ощущение – отражение свойств реальности, возникающее в результате воздействия их на органы чувств и возбуждения нервных центров головного мозга. Виды ощущений многообразны: осязательные, зрительные, вибрационные, обонятельные и т. д. Качественная особенность тех или иных ощущений называется их модальностью Ощущение - простейшее из всех ...

Интенциональная и лингвистическая специфика дискурса группы (на примере субкультуры туристов)
Теоретическую основу исследования составило представление об интенциональном пространстве дискурса как совокупности иерархически организованных интенций, присущих данной сфере коммуникации и определяющих ее особенности. В исследовании приняло участие 31 человек, имеющий различный опыт взаимодействия в группе туристов. В общей сложности ...

Анатомические основы воли
Человеку свойственна активность непроизвольная (неволевая) и произвольная (волевая). Непроизвольная, возникает без сознательного усилия, под действием внешних причин, без намерения. Произвольная активность возникает по заранее поставленной цели, по вашему намерению, связана с вашим "Я" и протекает с сознательным усилием. Воля ...